Методична робота

                 

       Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 40 » Дніпропетровської міської ради здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Конвенції «Про права дитини», Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про дорожній рух», «Про охорону дитинства», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарно-епідеміологічних норм», Концепції дошкільного виховання в Україні, Статуту закладу (реєстраційний № 1 2241 0200 0004 6543 рішення № 35/45 сесії міської ради V скликання від 08.04.2009року), «Колективної угоди між адміністрацією, профспілковим комітетом та трудовим колективом», Правил внутрішнього розпорядку, Посадових інструкцій, Інструктивно – методичного листа «Про організацію фізкультурно – оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладу», Коментаря до Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

      Педагогічний колектив втілює у життя державну політику в галузі освіти. Управлінська діяльність адміністрації закладу спрямовується на забезпечення гарантованого права громадян на отримання дітьми дошкільної освіти. У закладі створена  необхідна нормативно-законодавча база щодо функціонування і розвитку дошкільних навчальних закладів в Україні.

        Педагогічний колектив дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 40  у зв’язку із розвитком нового змісту дошкільної освіти в межах реформ, що відбуваються в системі дошкільної освіти, сформував свої власні пріоритети виховної та освітньої діяльності і вони були спрямовані на вирішення таких завдань:

1.     Удосконалення роботи щодо зміцнення та корекції здоров’я дітей крізь призму Базової програми.

2.     Забезпечення умов організації профорієнтаційної роботи з дошкільниками у тандемі педагогів та батьків.

3.     Самореалізація особистості педагога і дитини через інноваційні технології креативної освіти.

 

Для цього у дошкільному навчальному закладі створені  такі умови:

Проводяться педагогічні ради, семінари-практикуми, консультації, педагогічні години роботу яких спрямовано на вирішення цих  питань з урахуванням  індивідуальних особливостей вихованців;

  Педагогами розроблені чіткі перспективні плани роботи;
  Планомірно проводиться робота щодо покращення матеріально-технічної бази ДНЗ;
Освітній процес носить науково-методичний і пошуковий характер, відбувається  на діагностичній основі

 

Наш дошкільний навчальний заклад і увесь педагогічний колектив забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

 

 

 
 


         

  Методична робота з кадрами в дошкільному навчальному закладі ведеться під керівництвом досвідченого вихователя-методиста

 

             В логічній послідовності йде системна робота з професійної освіти педагогів: консультації, семінари, колективні перегляди, педагогічні ради, педгодини, конкурси, сприяють розвитку творчості, ініціативи та спрямовані на підвищення якості освітнього процесу.    

Якісний аналіз оцінювання методичних заходів,  який проводиться у дошкільному закладі, показав, що всі вони носять науково-методичний і пізнавальний характер, сприяють підвищенню професійної компетентності педагогів, покращенню якості оволодіння  ними  різноманітними методами роботи.

Вивчення стану навчально-виховної діяльності, результативності роботи педагогічного колективу здійснюється за допомогою різних видів контролю:

 

·                   Спостереження за діяльністю педагогів;

·                   Анкетування педагогів та батьків;

·                   Аналізу  занять;

·                   Аналізу контрольних зрізів;

·                   Аналізу стану здоров'я дітей.

Під час проведення методичних заходів були з’ясовані основні проблеми:

  •      низький рівень особистої участі педагогів у проведенні певних заходів;
  •      недостатня професійна компетентність педагогів.

 

              Діагностування професійної компетентності педагогів

 

             Організація методичної роботи з педагогічними кадрами має діагностично-прогностичний характер для безперервного відстеження результатів різних форм методичної роботи, адміністрацією постійно проводиться педагогічний моніторинг, основним з його завдань виявити, чи існує позитивна динаміка розвитку професіоналізму педагога, чи існують передумови для удосконалення роботи педагогічного колективу. Результати діагностики були зафіксовані    за допомогою рейтингових оцінок.   

  

            Основні проблеми під час досліджень полягають у:

Ø                 Недостатньому рівні психологічної підтримки науково-методичної роботи;

Ø                 Недостатньому рівні самоосвіти окремих педагогів;

Ø                 Не бажанні окремих педагогів працювати по-новому.

 

                 Діагностування професійної майстерності педагогів

 

             Методична робота в дошкільному навчальному закладі базується на принципі системності колективної та індивідуальної праці педагогів над підвищенням своєї науково-теоретичної підготовки, професійної майстерності.

             За результатами виявлено, що в ДНЗ переважає творче середовище, тобто педагогічні працівники «творять», не очікуючи на вказівки, а робота супроводжується емоційним підйомом, позитивним оптимістичним настроєм.

            Стратегічним напрямком методичної роботи є робота над обласною науково-методичною проблемою «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості». Основне завдання педагогічного колективу: впровадження в життя інноваційних наробок для розвитку креативної особистості. З цією метою педагогічний колектив використовує різноманітні програми, методики, технології.

             У методичному кабінеті та в усіх вікових групах розпочато збір напрацьованих матеріалів щодо обласної проблеми.

    Через сумісну роботу ДНЗ і батьків проходить задача щодо охоплення дітей дошкільного віку ранньою професійною орієнтацією. З метою надання знань дітям в групах 5-6 року життя оформлені куточки, в яких розмістили дитячу художню літературу, дидактичний та ілюстративний матеріали для ознайомлення з різноманітними професіями. Виявлені  початкові нахили дітей (за диференційованим опитувальником Е. Климова на визначення ранньої профорієнтації).  Узагальнені результати обстеження: сфера «Природа» –схильність - 24 % , сфера «Люди» - схильність  - 31 % , сфера «Техніка» –  схильність 21 % ,  сфера  «Художній образ» –  схильність 24 %. Результати  досліджень дають змогу педагогам, батькам розвивати, закріплювати та  удосконалювати нахили дітей.

   На допомогу вихователям створюються інформаційні папки, підібрана методична і художня література, розроблені конспекти занять по ознайомленню дітей з професіями.  На базі ДНЗ в квітні 2011 року пройшов семінар для вихователів району «Організація профорієнтаційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку через дитячу креативність». У рамках підготовки до семінару для вихователів по ранній профорієнтаційній роботі ми провели день самоврядування. Все було майже по дорослому: ознайомлення з професіями дитячого садочку, вибори і саме виконання обов’язків працівників садочку, безпосередньо на робочих місцях.

   З початку минулого навчального року наш колектив розпочав вивчення і впровадження інклюзивної освіти. Наш садочок відвідує дівчинка Настуся Швець, вона має туговухість ІІІ ступеню, ходить з апаратом. І ми вирішили прикласти всі зусилля, щоб цій дівчинці було так же комфортно, як і всім іншим дітям. Завдяки вистроєній індивідуальній програмі та плідній співпраці спеціалістів у розвитку дівчинки позначився значний прогрес.

 

 

 Організація літнього оздоровлення дітей

 

Літню роботу з дітьми в дошкільному закладі прийнято називати оздоровчою. Цим визначається її основна  мета і завдання. Важливо всесторонньо використати сприятливі для зміцнення здоров’я  дітей умови літнього часу і добитися, щоб кожна дитина зміцніла і загартувалася. Успіх літньої роботи визначається перш за все тим, наскільки своєчасно підготувався до неї колектив дошкільного закладу. Дуже важливо при підготовці до літа з’ясувати хто із вихованців проведе все літо чи частину його разом зі своїми батьками і не буде тимчасово відвідувати дитячий садок.

       Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей, а саме: максимальне перебування дітей на повітрі, відповідну вікові тривалість сну та інших видів відпочинку, достатню рухову активність. Усе це забезпечується під час організації різноманітної діяльності дітей, дозвілля та розваг, прогулянок та екскурсій у природу. Основним пунктом в режимі дня є виконання комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів: щоденна ранкова гімнастика та гімнастка після сну; фізкультурні заняття, екскурсії, туристичні походи, розваги, фізкультурні свята.

       Літо - пора сонячних ванн. Адже перебування дитини на свіжому повітрі 2,5 - 3 години забезпечує організм добовою нормою вітаміну В.  Найкращий час для сонячних ванн з 9 до 11 години або з 16 до 18 години. Але варто дотримуватися принципів дозованого перебування на сонці. Водні процедури - один із оздоровчих заходів. У комплексі із повітрям і сонцем вони найефективніші. Проте у садочку до застосування всіх видів і засобів загартування варто підходити диференційовано та індивідуально, зважаючи на стан здоров'я кожної дитини, її психічні та фізичні особливості, принципи загартування тощо.

     Діти чутливі  до різних змін. Щоб зробити непомітним для них перехід до нових умов, необхідна чітка організація всіх режимних моментів, особлива увага до кожної дитини, турбота про її хороше самопочуття, бадьорий настрій. При виконанні режиму необхідно дотримуватись постійності основних його моментів - годин харчування, сну, ігор, занять. Це веде до вироблення динамічного стереотипу.

     Літом продовжується систематична планомірна робота з усіх розділів програми, на свіжому повітрі організовуються всі види дитячої діяльності. Кожному з них відведено місце і час в режимі дня. Особливого значення надається грі, як формі  організації всього життя дітей. Протягом літнього дня діти потребують того, щоб їх об'єднували для колективних занять , інакше вони втомлюються і збуд­жуються. Тому заняття з  дітьми проводяться щоденно (по 1 в кожній віковій групі). Тривалість їх і час проведення передбачені режимом дня. Крім занять з колективом дітей, проводяться заняття з невеликими групами дітей ( індивідуальні). Повторення і закріплення знань, отриманих дітьми протягом навчального року, проводиться в повсякденному житті, в різноманітних іграх.

      Окремі види роботи з дітьми такі як , наприклад,  праця і спостереження в природі, ознайомлення з оточуючим в літніх умовах стають значно різноманітнішими. Необхідно використовувати сприятливі погодні умови літа для цікавих екскурсій і прогулянок, щоб показати дітям те, що вони не можуть побачити в інші сезони - сільськогосподарську працю дорослих і ін. Свіже повітря, зелень парків, лісів і полів - все це допоможе виховати у дітей любов і бережне відношення до природи, інтерес до природних явищ. Літо надає великі можливості для формування реалістичних уявлень у дітей про природу, для виховання у них допитливості, уміння спостерігати, логічно мислити.

     Літом в дітей підвищується потреба в питті. Для пиття повинна бути завжди приготована свіжа кип'ячена вода. На прогулянку помічники вихователя виносять чайник і чашки з водою за потребою. Не можна користуватися однією чашкою, лиш злегка сполоснувши її водою. Після кожної дитини чашку потрібно мити відповідно до встановлених гігієнічних норм.

 Для прийому їжу діти повинні сідати за стіл в спокійному стані, тоді їжа краще буде засвоюватися організмом. Перед  обідом  потрібно дати дітям можливість відпочити в затінку і не допускати шумних ігор і занять, особливо на сонці.

 Велике значення для зміцнення здоров'я, нервової системи дітей має сон. Після сну діти почувають себе бадьорими, активними. В спекотні дні дітей слід вкривати простирадлом, в прохолодні дні - поверх простирадла накинути байкове одіяло.

Значний час протягом дня відводиться на гігієнічний догляд за дітьми і роботу, пов'язану з вихованням у них гігієнічних навичок. Ретельний догляд за дітьми - основна умова охорони їх від захворювань. Перш за все потрібно слідкувати за чистотою рук. Дітей потрібно привчити мити руки після забруднення і після користування туалетом. Миття ніг в дошкільному закладі проводиться влітку перед обідом. Маленьким дітям миють ноги дорослі, а діти середньої і старшої групи привчаються  робити це самостійно.

 Влітку особливо потрібно слідкувати за тим, щоб діти дотримувались чистоти і порядку в приміщенні і на майданчику, при користуванні посібниками та іграшками. Після ігор і занять діти поливають майданчик з лійок і підмітають його.

Фізичне виховання - одне з основних завдань дитячого садка. Літній період справедливо розглядається як найбільш важливий для зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей. В літні дні діти особливо рухливі і життєрадісні. Весь день вони проводять на повітрі. Краса природи, тепло, чисте, свіже повітря, наповнене ароматом рослин, збагачена вітамінами їжа - все це здійснює корисний вплив на дитячий організм. Рухи на просторі в зручному одязі підвищують рухову активність, що дуже важливо для фізичного розвитку дітей.

Літній період, особливо сприятливий для початку загартування дитячого організму, як у повсякденному житті, так і спеціально організованого (повітряні, сонячні ванни, водні процедури, дозований біг, ходіння босоніж тощо), впровадження нових лікувально-профілактичних заходів. У всіх групах влітку проводяться повітряні ванни, сонячні ванни і загартування водою. Повітряні ванни особливо ефективні якщо вони проводяться в русі. Щоб діти не втомилися вправи великої рухливості повинні чергуватись із спокійними.

Сонячні ванни проводяться тільки під наглядом лікаря. Голова дитини повинна бути закрита хустинкою або панамою.

Але слід не забувати, що влітку збільшується ризик: перегрівання, сонячних опіків, зниження апетиту в спекотні дні, небезпека шлунково-кишкових захворювань, травм.

Завдання дитячого садка - в повній мірі використовувати, сприятливі для зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей, умови  і застерегти вихованців від можливих небезпек. Ці завдання успішно вирішуються спільними зусиллями педагогічного, медичного і обслуговуючого персоналу.


 

«Мовленнєвий компонент дошкільної освіти»

          Державною мовою України є українська мова. В Конституції України (ст.10) записано, що «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на території України». Не можна побудувати українську державу без державності української мови. Найголовнішою ознакою держави та нації є її рідна мова. Рівень розвитку мови відображає рівень духовного розвитку нації, її культури.

              К.Д. Ушинський назвав рідну мову «цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка «ніколи не в’яне і вічно розвивається». У мові, за словами К.Д.Ушинського, одухотворяється увесь народ і вся його батьківщина: в ній «перетворюється силою народного духу на думку, на картину й звук небо вітчизни, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й річки, її бурі й грози – увесь той глибокий, сповнений думки й почуття голос рідної природи, який промовляє так гучно в любові людини до її, іноді сурової, батьківщини, який висловлюється так яскраво у рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів».

            Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя. Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою, як засобом пізнання і способом специфічного людського спілкування. Є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік є найбільш сприятливим для оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад речення, до 4,5 років засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми, з 5 років оволодіває монологічними мовленням. Якщо дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовленнєвому розвитку. Кінцевою метою опанування рідної мови в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.

 

             

                       

Культура мовлення – це вміння правильно говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимого стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності.

            Правильність мовлення – відповідність усталеним у літературній мові законам, правилам і  та нормам.

             Нормативність – дотримання правил усного й писемного мовлення.

            Адекватність мовлення – це точність вираження думок, почуттів, ясність, зрозумілість мовлення.

            Логічність мовлення – це поєднання мислення, мови і мовлення, це ступінь поєднання слів у реченні за законами розумової діяльності.

             Різноманітність (багатство) мовлення – це вираження однієї і тієї думки, одного й того самого граматичного значення різними способами і засобами.

            Естетичність мовлення – це естетична привабливість мовлення, вдале використання естетичних потенцій мови (тон, темп, звучність), наявність образних висловів, приказок, цитат, поєднання вербальних і невербальних засобів спілкування.

            Чистота мовлення – це відсутність у ньому не літературних елементів.

 

            Доречність мовлення поєднує в собі точність, логічність, виразність, чистоту, відповідає ситуації спілкування, організовує мовлення відповідно до мети висловлювання. 

 

Принципи розвитку мовлення і навчання дітей дошкільного віку рідної мови:

Ø     комунікативна спрямованість навчання;

Ø     комплексний підхід до розвитку мовлення;

Ø     принцип сенсорно-лінгвістичного розвитку;

Ø     принцип взаємозв’язку мислення, мови і мовлення;

Ø     домінуюча роль діяльності в розвитку мовлення та навчання дітей рідної мови;

Ø     принцип забезпечення максимальної мовленнєвої активності;

Ø     емоційна насиченість заняття;

Ø     національна спрямованість розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови;

Ø     принцип оцінки виразності мовлення;

Ø     принцип розвитку чуття мови;

Ø     прискорення темпів розвитку мовлення і збагачення мови.

 

Спеціальні принципи словникової роботи:

Ø       введення нових слів на основі чуттєвого досвіду (сенсорного виховання);

Ø       включення слова в активну пізнавальну діяльність;

Ø       вирішення всіх завдань словникової роботи в єдності;

Ø       тлумачення дітям змісту понять;

Ø       тематичний принцип словникової роботи.

Принципи формування граматичної правильності мовлення:

Ø       принцип однієї трудності (на занятті працюють лише над одним граматичним явищем);

Ø       автоматизація граматичних навичок;

Ø       презентація граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання та ін.

Виховання звукової культури мовлення:

Ø       розвиток фонематичного слуху;

Ø       оцінка виразності мовлення;

Ø       урахування різниці між буквою і звуком;

Ø       заміна діалектної вимови літературною.

 

У галузі зв’язного мовлення:

Ø       навчання за зразком вихователя;

Ø       принцип самостійної побудови тексту.

 

Змістова характеристика навчання рідної мови

 

Мовна компетенція – це засвоєння і усвідомлення мовних норм, що історично склались у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне їхнє застосування в будь-якій людській діяльності у процесі використання певної мови.

Мовленнєва компетенція – це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Лексична компетенція – наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, здатність до адекватного використання .

Фонетична компетенція – правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень відповідно до орфоепічних норм, наголосів, добре розвинений фонематичний слух та ін.

Граматична компетенція – неусвідомлене вживання граматичних форм рідної мови згідно із законами і нормами граматики.

Діамонологічна компетенція – розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати на запитання і звертатись із запитаннями, підтримувати розпочати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей.

Комунікативна компетенція – комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

 

 
Форми організації навчання дітей рідної мови

           

     Провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення є заняття (ігри-заняття) різних типів: індивідуальні, на яких об’єднують 1-4 дітей одного рівня мовленнєвого розвитку; індивідуально-групові (4-8 дітей) та групові (до 15 дітей). Навчання дітей рідної мови, мовленнєвого спілкування та розвиток мовлення відбувається на комплексних і тематичних мовленнєвих заняттях.

           Комплексні заняття проводять один раз на тиждень – перші три тижні кожного місяця. Тематичне заняття проводяться на четвертому тижні кожного місяця відповідно до трьох розділів: «Словникова робота», «Виховання звукової культури мовлення» та «Формування граматичної правильності мовлення» в молодшій та середній групах, а в старшій – з розділу «Зв’язне мовлення».

 

Комплексне заняття:

 І тиждень - зв’язне мовлення, граматика, словник;

  ІІ тиждень - зв’язне мовлення, граматика, звукова культура мовлення;

 ІІІ тиждень - зв’язне мовлення, словник, звукова культура мовлення.

 

 

Вимоги до організації і проведення мовленнєвих занять

 

Ø     На кожному комплексному занятті одночасно (в комплексі) вирішуються три різних мовленнєвих завдання.

Ø     Заняття з розвитку мовлення мають лише мовленнєву спрямованість. Усі мовленнєві заняття проводяться на добре знайомому дітьми ілюстративному матеріалі.

Ø     Взаємозв’язок із заняттями з інших розділів програми.

Ø     Максимальна мовленнєва активність дітей.

Ø     Максимальне використання ігрових прийомів навчання.

Ø     Невимушеність і розкутість дітей на занятті.

            Для кожної вікової групи є базисні характеристики розвитку рідного мовлення дітей. Це життєво необхідні для кожного періоду розвитку мінімальні та достатні знання, уміння навички, риси характеру, властивості психіки і фізичного розвитку дитини. Базисні характеристики водночас є орієнтовними показниками розвитку дитини на кожному етапі дитинства.


1
2
3
4